Монумент-скульптура «Батьківщина-мати», Київ

На крутих схилах правого берега Дніпра в Києві стоїть монумент-скульптура «Батьківщина-мати». Він є складовою частиною Національного музею історії України у Другій світовій війні.  Хто б як не ставився до цього грандіозного за розмахом пам’ятника, варто визнати: він є унікальним із технічного боку. Адже це  суцільна сталева споруда, для створення якої місцеві фахівці розробили спеціальний метод зварювання. Коли дивишся на скульптуру «Батьківщина-мати» здалеку, важко уявити, що невеликий щит у руці жінки має розмір 12 на 8 метрів, а меч – довжину 16 метрів. Конструкцiя  на час спорудження не мала аналогiв.

Створення монументу «Батьківщина-мати» і парку Великої Вітчизняної війни планували до відзначення 1500-річчя Києва. На монументальну скульптуру від початку було покладено ідейно-художню  місію – підкреслити велич і непереможність радянських досягнень. Були критики, які сумнівалися в доцільності будівництва пам’ятника такого масштабу в одному ландшафтному полі з Києво-Печерською лаврою, ансамблем Видубицького монастиря, міською забудовою Печерська. Ризик був у тому, що велетенська споруда могла «задавити» решту сусідів або стати для них чужорідним тілом. Утім, до критиків не надто дослухались.

Згідно з першими ескізами автора проекту, архітектора Євгена Вучетича, передбачалась понад стометрова висота фігури «Батьківщини-матері». Вiд набережної Днiпра по схилах пагорбiв мав бути парадний пiдхiд до статуї. Довкола нього планували встановити барельєфи висотою до 30 метрiв, а поруч – небачених розмiрiв чашу для Вiчного вогню.

Проект був величним за задумом, смiливим і енергiйним композиційно. Але зауваження  членів художньої ради змусили авторiв частково переглянути свої плани. Вiд грандiозних барельєфiв вирішили відмовитися, а також почали зменшувати висоту скульптури. Вучетич помер, і проект доручили виконувати скульпторові  Василю Бородаю. Він також не погоджувався значно знизити скульптуру. Врешті-решт, ухвалили, що монумент вiд фундаменту до кiнчика меча матиме 108 метрiв.

Скульптура «Батьківщина-мати» складається з трьох шарів:

Спеціальний метод зварювання розробили фахівці Інституту електрозварювання імені Євгена Патона. Під час монтажу було прокладено близько 30 кілометрів зварювальних швів. На вістрі меча працює спеціальний пристрій для гасіння коливань вітрового навантаження.

Скульптуру збирав стометровий  кран, виготовлений спеціально з цією метою. Після того, як усі роботи було виконано, його демонтували.

Скульптуру зварили на Київському заводі імені Паризької Комуни окремими блоками-секціями вагою по 25-30 тонн. Готові частини перевозили до місця встановлення вночі, щоб не привертати уваги киян і гостей міста.

Відкриття скульптури-монументу «Батьківщина-мати» відбулось  9 травня 1981 року.

Скульптура є складним механізмом. Для технічного обслуговування і пересування людей всередині працює два унікальних ліфти: похилий і вертикальний. Один з них піднімається з дев'ятьма зупинками до самої «голови» «Батьківщини-матері», в якій є люки і технічні майданчики. Так само можна потрапити в «руку» зі щитом, або в іншу – з мечем.

Постійно ведеться моніторинг стану конструкцій, встановлено жорсткий порядок геодезичних та інструментальних обстежень. Як стверджують професіонали, монумент «Батьківщина-мати» може простояти понад 150 років. Згідно з розрахунками, статуя витримає навіть землетрус силою до 9 балів.

Скульптура-монумент «Батьківщина-мати» еклектична за стилістикою, вона є своєрідним синтезом рис радянського мистецтва довоєнної доби із культом ренесансного ідеалу фізично та естетично розвиненої людини. Це яскравий зразок соціалістичного реалізму в мистецтві. Серед інших прикладів такого типу мистецьких витворів – Будинок Академії наук на Володимирській, наземні вестибюлі перших станцій Київського метрополітену (наприклад, «Університет» або «Арсенальна»), арка Дружби народів або Київський телецентр.

Є дві версії.  Згідно з першою, статую створили з образу знаменитої української скульпторки Галини Кальченко. Друга версія твердить, що прообразом «Батьківщини-матері» на початку 1970-тих років, за першим проектом Євгена Вучетича, була Ніна Данилейко, відома нині народна художниця, мешкає в Полтаві. Фото обох моделей можна відшукати в мережі і перевірити, чиї риси більше подібні на образ, втілений у скульптурі.    

А ще в народі скульптуру називали «Вікторією Петрівною». По-перше, так звали дружину тодішнього вождя – генерального секретаря КПРС Леоніда Брежнєва. По-друге, «Вікторія» з латини перекладається як «перемога».

Усередині монументу є два оглядових майданчики.

Він розташовується на висоті 36,6 метра довкруж підніжжя скульптури. Зі сходу і з заходу встановлені військові біноклі для огляду. Вони мають 30-кратне оптичне збільшення і дають можливість помилуватися київськими краєвидами. Підйом доступний для всіх, крім дітей до 6 років. Відбувається він у супроводі екскурсовода. Майданчик відкритий за умови гарної погоди (без опадів). Вартість підйому – 50 гривень.

Він розташований на рівні 91 метр над підніжжям, обнесений решіткою із нержавіючої сталі. Залізти нагору можуть відвідувачі в непоганій фізичній формі, яким виповнилось 18 років,  адже підйом  передбачає певні навантаження. Все відбувається в супроводі інструктора. Варто подбати про спортивне взуття та зручний одяг. Тривалість перебування нагорі – 10 хвилин. Майданчик відкритий для відвідування за  умови хорошої погоди (t °С від + 5 до +30), без опадів та сильних поривів вітру. Вартість підйому – 300 гривень.

Обидва майданчики працюють з 10:00 до 17:30 в будні, і до 18:30 у вихідні. Підйом можна замовити в касі музею.

Доїхати до монумента-скульптури «Батьківщина-мати» можна на метро до станції «Арсенальна», далі автобусами №24, 38 до зупинки «Вулиця Цитадельна».