Парк на Грабнику

Квітник з багаторічників, або як розквітає Парк на Грабнику

Менше десяти років назад Парк на Грабнику був чи не найбільш занедбаною зеленою зоною в Рівному. Але потім за нього взялися активні містяни: спільними зусиллями та завдяки перемозі у кількох громадських бюджетах, крок за кроком проходила реконструкція. 

Історія парку Грабник

На північно-східній околиці Рівного наприкінці ХYIII столітті на забаганку власника міста польського князя Станіслава Любомирського було висаджено величезний грабовий гай. Бо вельможа забажав мати місце для полювання неподалік своєї рівненської резиденції. Згодом цю місцину, як і район нової забудови Рівного, назвали Грабником. На початку ХІХ століття, коли місто почало просуватися далі до східних окраїн, частину лісу власники міста віддали під кладовище, яке досі зберегло свою назву — Грабник. Частина ж території аж до початку ХХ століття так і залишалася лісом. Оскільки якихось інших насаджень поблизу Рівного у той час не було, мешканці міста, особливо закохані пари, часто обирали гай для усамітнених прогулянок. Мальовнича улоговина поступово ставала неформальним місцем відпочинку, а в буремні революційні роки — так званих маївок та нелегальних зборів революціонерів. Згодом там почали влаштовувати й масові міські гуляння. Щоправда, на це потрібно було просити дозволу князя Любомирського. 

З архівних документів відомо, наприклад, що в серпні 1912 року, коли в Рівному гучно відзначали 100-літній ювілей війни Росії з Наполеоном, міська дума попросила у князя дозволу влаштувати народне гуляння у гаю Грабник. Щоб міщанам було веселіше, туди запросили два військових оркестри. Час активної забудови Грабника припадає на кінець 20-х — 30-ті роки. Селилися там люди заможні, в основному польські осадники, військові. Ще й нині, прогулюючись вуличками у цьому районі, можна почудуватися оригінальній архітектурі тамтешніх особняків. Це був єдиний район міста, в якому ще на стадії проектування була продумана система водопостачання. Район вважали найбільш комфортним для проживання у місті. З часом грабовий гай дедалі більше поступався приватним і громадським будівлям, а колишні лісові просіки — вулицям. Залишилася незайманою частина природної улоговини, де згодом і розкинувся парк.

Сьогодні в парку проводиться реконструкція, частина парку вже оновлено, встановлено нове освітлення, зроблені нові хідники та висаджені багаторічні рослини.